«Балада про соняшник»

  • В соняшника були руки і ноги,

    Було тіло, шорстке і зелене.

    Він бігав наввипередки з вітром,

    Він вилазив на грушу,

    і рвав у пазуху гнилиці,

    І купався коло млина, і лежав у піску,

    І стріляв горобців з рогатки.

    Він стрибав на одній нозі,

    Щоб вилити з вуха воду,

    І раптом побачив сонце,

    Красиве засмагле сонце,-

    В золотих переливах кучерів,

    У червоній сорочці навипуск,

    Що їхало на велосипеді,

    Обминаючи хмари на небі…

    І застиг він на роки й століття

    В золотому німому захопленні:

    – Дайте покататися, дядьку!

    А ні, то візьміть хоч на раму.

    Дядьку, хіба вам шкода?!

     

    Поезіє, сонце моє оранжеве!

    Щомиті якийсь хлопчисько

    Відкриває тебе для себе,

    Щоб стати навіки соняшником.

  • Автори:

    Іван Драч

    Аналізи:

    Аналіз «Балада про соняшник»

    Коротко про:

    Коротко про «Балада про соняшник»

0.00%
0

    У Вас немає прав на додавання коментарів

    Дізнатися більше