«Пісня про рушник»

  • Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

    Ти водила мене у поля край села,

    І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

    І рушник вишиваний на щастя дала.

     

    І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

    І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

     

    Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

    І зелені луги, й солов’їні гаї,

    І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

    І засмучені очі хороші твої.

     

    І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

    І засмучені очі хороші, блакитні твої.

     

    Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

    В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

    І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

    І дитинство, й розлука, і вірна любов.

     

    І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

    І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

     

  • Автори:

    Андрій Малишко

    Аналізи:

    Аналіз «Пісня про рушник»

    Коротко про:

    Коротко про «Пісня про рушник»

34.24%
0

    У Вас немає прав на додавання коментарів

    Дізнатися більше