«Українське альфреско»

Над  шляхом,  при  долині,  біля  старого  граба,

де  біла-біла  хатка  стоїть  на  самоті,

живе  там  дід  та  баба,  і  курочка  в  них  ряба,

вона,  мабуть,  несе  їм  яєчка  золоті.

 

Там  повен  двір  любистку,  цвітуть  такі  жоржини,

і  вишні  чорноокі  стоять  до  холодів.

Хитаються  патлашки  уздовж  всії  стежини,

і  стомлений  лелека  спускається  на  хлів.

 

Чиєсь  дитя  приходить,  беруть  його  на  руки.

А  потім  довго-довго  на  призьбі  ще  сидять.

Я  знаю,  дід  та  баба  -  це  коли  є  онуки,

а  в  них  сусідські  діти  шовковицю  їдять.

 

Дорога  і  дорога  лежить  за  гарбузами.

І  хтось  до  когось  їде  тим  шляхом  золотим.

Остання  в  світі  казка  сидить  під  образами.

Навшпиньки  виглядають  жоржини  через  тин…

0.00%
0

    У Вас немає прав на додавання коментарів

    Дізнатися більше