«Як добре те, що смерті не боюсь я»

  • Як добре те, що смерті не боюсь я

    і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

    Що вам, богове, низько не клонюся

    в передчутті недовідомих верств.

    Що жив-любив і не набрався скверни,

    ненависті, прокльону, каяття.

    Народе мій, до тебе я ще верну,

    і в смерті обернуся до життя

    своїм стражденним і незлим обличчям,

    як син, тобі доземно поклонюсь

    і чесно гляну в чесні твої вічі,

    і чесними сльозами обіллюсь.

    Так хочеться пожити хоч годинку,

    коли моя розів’ється біда.

    Хай прийдуть в гості Леся Українка,

    Франко, Шевченко і Сковорода.

    Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

    уже не ремствуй, позирай у глиб,

    у суще, що розпукнеться в грядуще

    і ружею заквітне коло шиб.

  • Автори:

    Василь Стус

    Аналізи:

    Аналіз «Як добре те, що смерті не боюсь я»

    Коротко про:

    Коротко про «Як добре те, що смерті не боюсь я»

51.01%
0

    У Вас немає прав на додавання коментарів

    Дізнатися більше